Великдень у наших селах — це не лише свято у храмі, а й жива традиція, що лунає сміхом, піснею і кроками у колі.
Упродовж усього Світлого тижня в різних селах нашої громади оживали давні звичаї — проводились гаївки та ягілки. Біля церков, на майданах і зелених галявинах збиралися діти, молодь і старші, щоб разом співати, водити хороводи та відтворювати ігри, які передавалися з покоління в покоління.
У кожному селі — своя атмосфера:
десь звучать ніжні веснянки,
десь — жваві ігрові гаївки,
а десь — давні ягілки з особливими рухами та мелодіями.
Це більше, ніж розвага. Це — про єдність, про пам’ять, про коріння. Про те, як через прості рухи й пісні ми знову і знову відчуваємо себе частиною великої української традиції.
Дякуємо, що підтримуєте і передаєте ці звичаї наступним поколінням — бо саме в них живе наша культура.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
